Америка кінця 1920-х VS Америка 2008-2012 рр. і наслідки

   Дві епохи - два різні методи боротьби з кризою. В обох випадках психологічною основою кризи була криза довіри. Вкладники перестають довіряти банкам, банки - корпоративним боржникам, боржники - перспективам свого бізнесу і таким чином ситуація швидко заходить у глухий кут. Основа ж кризи довіри - пірамідальність сучасної економічної системи, що час від часу призводить до фінансових проблем представників бізнесу. Подолання суспільної кризи довіри - в компетенції уряду. І як же вирішували цю проблему різні покоління?

  Старше покоління американців пішло достатньо грамотним шляхом, розуміючи, що основою всієї економіки є промисловість і зайнятість населення. Забезпечення населення роботою, навіть низькооплачуваною та інвестиції в промисловість дозволило майбутнім поколінням пожинати плоди найуспішнішої економіки світу. Структуровані зміни в реальній економіці - саме такий шлях обрав Рузвельт.

  Пройде більш ніж 3/4 століття і ситуація з кризою довіри набирає нових обертів. Роздуті банківські активи, роздача кредитів вліво і направо без забезпечення,  завищенні рейтинги "пустих" компанії в результаті призводять до краху системи. Наслідки такі самі, як і в кінці 20-хх: круте піке фондових бірж, масове банкрутство банків, падіння виробництва та ріст безробіття. Ситуація схожа, але методи боротьби зовсім не ті. Молоде покоління американців дало новий виток абсурдономіці - епосі дешевих грошей масового виробництва та фінансування проблем корпоративного сектору за рахунок суспільних коштів. Абсурд таких дій полягає в тому, що гроші вливаються не в реальний сектор, а залишаються в банківський системі. І що ми маємо в результаті? Високий рівень безробіття, падіння виробництва та знову ж такі дуті банківські активи та перекуплений фондовий ринок. Деривативи, кредитні свопи, ф'ючерси - похідні фінансові інструменти, куди вливаються грошові потоки ФРС, це натяк для тих, хто шукає наступні мильні пузирі. Головне питання: коли?